Андрій Оністрат: Національний кредит хоче конкурувати з Приватом у технологічному банкінгу

11.05.2015

БИЗНЕС; Иван Верстюк


Зустріч з Андрієм Оністратом, 41-річним головою спостережної ради та міноритарним акціонером (30,4%) банку "Національний кредит", відбувалася у вестибюлі готелю "Київ" на столичній вулиці Грушевського. Посередині інтерв'ю він обриває розмову і просить бармена увімкнути виступ президента Петра Порошенка у парламенті – було 8 травня, і лідер країни говорив про уроки Другої світової війни. Оністрат уважно слухає Порошенка та аплодує йому, хоча зовні не схожий на емоційну людину. Автор кандидатської дисертації про особливості обліку податкових пільг, Оністрат керує банком, що за розміром активів займає 47 місце серед 133 учасників української банківської системи.

 

Як себе зараз почуває банк "Національний кредит"? З якими цифрами ви закінчили перший квартал 2015-го?

У нас перший квартал був першим за історію банку, коли всі три місяці були прибутковими. Малоприбутковими, але прибутковими - навіть січень. За результатами кварталу ми мали 481 тисячу гривень чистого прибутку. Я саме вчора дивився структуру доходної частини, фактично в структурі нашої доходної частини 50% - це відсоткові доходи, десь третина – це доходи від термінального бізнесу і решта – на рівні 20-25%, це доходи від міжбанку, валюти, арбітражу по валюті і комісії.

Процентні доходи на рівні 50% - це дуже низький показник для банківської системи. В середньому "температура по палаті" процентних доходів набагато вища, в районі 75-80%.

Перший квартал ми закінчили з недоліком по ліквідності, і це сьогодні напевно основна наша проблема. Друга проблема - точніше кажучи, це вже не проблема, бо вона вже майже вирішена – це необхідність докапіталізації, яка є у всіх українських банків.

Яка у вас зараз бізнес-модель в "Національному кредиті", на чому ви робите акцент?

Ми робимо акцент на термінальному бізнесі, займаємося побудовою технологічного банку. Я сподіваюся, в найближчий час ми створимо реальну конкуренцію "Приватбанку" на цьому полі. Насправді я думаю, що "Приват" – це єдиний технологічний банк в Україні. Більше немає. На другому місці нікого, на третьому нікого, на четвертому нікого, на дев'ятому – ми.

Що у вашому банку із проблемними кредитами?

У нас проблемних кредитів 170 мільйонів гривень, 14%. Ми будемо їх продавати колекторам за договірною ціною через відкритий аукціон.

Я чув виступ голови "Райффайзен Банку Аваль" Володимира Лавренчука, то він нещодавно озвучив експертну оцінку, що рівень поганих кредитів по системі сягає 50%. Це ж величезна сума.

Це реальна цифра. На рівні системи треба лібералізувати процес позбуття від цих активів банками. Чим легше він буде – тим краще. На рівні банків треба приймати рішення, щоб продавати проблемні кредити, а якщо не продавати, то жорстко займатися їх поверненням. Треба будувати систему мотивації боржників для повернення проблемних боргів. Робити списання, але тоді й докапіталізацію, тому що як тільки ти списуєш борг – тобі треба капітал, щоб його покрити.

Коли я спілкуюся з представниками бізнесу – середнього, малого – вони всі в один голос кажуть, що в Україні неможливо прокредитуватися.

Це правда. Треба шукати інвестиційні гроші, навіть для малого бізнесу. Це може бути у формі – ваш сусід, ваш друг забрав депозит з банку, сидить на грошах, то підіть до нього, запропонуйте бізнес.

Але щоб залучати інвесторські гроші, потрібно мати високу маржинальність бізнесу.

Сьогодні норма життя бізнесу – це висока маржинальність. Низькомаржинальні бізнеси не мають життєздатності.

Якою має бути маржинальність, щоб ви визнали, що такий бізнес має майбутнє?

Коли він може заробляти 50% річних у гривні – це бізнес, який може жити.

За якими ставками ви кредитуєте бізнеси?

Сьогодні діючі відсоткові ставки для бізнесів – від 25% до 40% річних, для споживачів – 36-48%. Слухайте, ставка рефінансування – 30% річних, про що тут ще говорити.

Як у "Національному кредиті" відбувається планування за умов високої інфляції – вона досягла 61% в квітні в річному виразі?

Це гнучке і жорстке коректування тактичних дій, управлінських рішень в умовах швидкозмінного зовнішнього середовища. У нас є стратегія на п'ять років, яка конвертована в стратегію на рік, яка конвертована в більш детальний план. Але коли мене питають, як ви цього досягаєте – я кажу: я живу роботою, це моя улюблена справа, я її обожнюю.

Я дивився звіт всієї банківської системи за перший квартал, у ньому страшна цифра загальних збитків на рівні 80,9 мільярдів гривень. На ваш погляд, коли і за яких умов банківський сектор України стане прибутковим?

Коли закінчиться війна, це перше. Друге – тренд по інвестиціях розвернеться в сторону України. І після цього повинно пройти 6-9 місяців. Тобто найближчий термін в моєму розумінні – це четвертий квартал наступного року. Це якщо ситуація буде розвиватися мегаоптимістично.

Проблема зараз по банківській системі – це десятки мільярдів гривень потрібної докапіталізації. Їх можна по-різному рахувати. Одне мені зрозуміло – навіть МВФ не наполягає, щоб ми вийшли на європейські, світові рівні по капіталізації. В меморандумі МВФ вимоги – до кінця року 5% (рівень капіталу) від зважених активів. У масштабах системи навіть ці 5% - це величезна цифра. Я вже не кажу про 10%, які в нас були у чинному законодавстві. Не кажу про 12%, які колись були як норма.

Якщо говорити про банківську систему, то вона серйозно хвора і, мені здається, ніхто її серйозно не лікує. Лікаря банківської системи в Україні сьогодні немає. Вона схожа на дитину, про яку забули – вона важко захворіла, лежить з температурою +40, але батьки про неї не дбають, бо в них ще десять інших дітей.

Правильно я розумію вашу алегорію – ви критикуєте Національний банк?

Ні, стосовно Національного банку, навпаки, я сьогодні бачу прозору позицію. Але в них не вистачає ресурсу вирішити проблему. Уявіть собі, хвора дитина з серйозною вірусною хворобою, але оскільки це село - до неї викликають ветеринара, який займався до цього коровами. Він розуміється на препаратах і розуміє, що температура +40 – це не дуже добре, але у нього у валізі тільки шприци, якими він раніше колов корів.

Як вам останні призначення в Нацбанку – юриста Леоніда Антоненка у департамент ліцензування, інвестиційного аналітика Віталія Ваврищука – у департамент фінансової стабільности, макроекономічного експерта Дмитра Сологуба – керівником монетарного блоку?

Не знаю, не хочу коментувати, тому що це не моя компетенція. Хто я такий, щоб розповідати Нацбанку, що треба робити?

Але вам зрозуміла мотивація людей з бізнесу йти працювати в державні структури? Той же Сологуб прийшов із "Райффайзен Банку Аваль", де напевно мав непоганий заробіток, на зарплатню державного чиновника.

В Нацбанку одні з найбільш високих зарплат по всій державній системі. Так було завжди - через високий плин кадрів. Я не знаю мотивації Сологуба. Але в "Райффайзені" вони сидять і не знають – то їх продають, то їх не продають, то їх докапіталізовують, то їх не докапіталізовують. Роботи немає, збільшення портфелю немає, кредитувати не можна. Там непереливки, розумієте. Національний банк – це система, зарплатня там непогана, відповідальність величезна. Якщо людині це потрібно – чому ні?

Ви зустрічалися особисто з головою Нацбанку Валерією Гонтаревою? Які ваші враження?

В мене враження, що вона – розумна, принципова і достатньо прозора. Трошки емоційна. А розмовляли ми про банк "Національний кредит". Це була особиста зустріч, і я не готовий говорити сьогодні про деталі.

Що б ви сказали умовному інвестору, закордонному чи внутрішньому, який зараз сидить і думає, чи купувати йому банк в Україні? Ви б його переконали, що це треба робити, чи навпаки – відмовили б? Які ваші аргументи?

Так сталося, що я декілька днів вів такі бесіди і глибоко думав над цим питанням. Я вважаю, що сьогодні ми спостерігаємо абсолютне дно ринку. Плюс відбувається очищення банківської системи від сміття і накипу. В найближчий час банківська система буде іншою. Дуже скоро бути власником банку в Україні буде дуже престижно. Це буде дуже круто.

На базі зниження кількості банків в цьому секторі відкриваються безмежні можливості. Конкуренції немає. Сьогодні банк залишається єдиним прозорим, зрозумілим механізмом кредитування, інвестування в різні бізнес-процеси, які отримують можливість жити.

Ваш рецепт - як побудувати успішний банк в Україні?

Треба мати адекватних партнерів і дуже гарну команду. Це дві запоруки успіху. А далі – руки є, ноги є.

А де брати цю команду – перетягувати з інших банків, шукати молоді таланти?

Перетягувати - це дуже дорого. Якщо ви хочете спитати, де я взяв свою команду – то я її будував і вирощував протягом останніх тринадцяти років, з часів моєї роботи в "Укрсоцбанку" (Оністрат займав керівні посади в "Укрсоцбанку" в 2002-2008 р.). Я викладав в Київському національному економічному університеті та брав звідти студентів. Я проводив десятки годин з людьми, особисто вів семінари для студентів, щоб зрозуміти, кого я хочу звідти взяти.

А що ви викладаєте?

Я нещодавно отримав звання доцента кафедри міжнародного бухгалтерського обліку в КНЕУ. Але через те, що я зараз дуже зайнятий з кризовим менеджментом у "Національному кредиті", я нічого не читаю на стаціонарі – в мене тільки дипломники. Але до цього я чотири чи п'ять років викладав у студентів стаціонару "Гроші та кредит", "Банківські операції", "Інвестиційний банкінг".

Скільки потрібно часу, щоб з молодого випускника університету виховати гарного банківського фахівця?

Це залежить від людини. Буває, що це відбувається за два місяці, а буває, що не відбувається за рік. Це особисті якості. Кожна людина – це як рослина, її можна посадити в чорнозем, а можна в пісок, і вона буде рости по-різному. Навіть якщо дві однакові рослини посадити в однаковий грунт, вони теж будуть рости по-різному.

Як ви оцінюєте рівень українських студентів на економічних спеціальностях?

Дуже низький.

А серед випускників яких українських шкіл можна знайти найкращі кадри для банківського сектору?

Чесно кажучи, для мене найвищим рейтингом користується Києво-Могилянська академія. До речі, мрію там працювати. Не вистачає часу, щоб написати курс і потрапити туди на викладання на денній формі. Дуже непоганий рівень у Києво-Могилянської бізнес-школи. В КНЕУ я оцінюю загальний рівень студентів на невпевнену трійку.

Звичайно, є різні курси. Найкращі студенти були курсом 1992-го року народження – це була перша партія тих людей, які складали зовнішнє незалежне оцінювання і ніхто ще не знав, як цю систему обдурити. Це було супер-об'єктивне оцінювання абітурієнтів. Найкращі в КНЕУ зібралися на спеціальності "Міжнародні економічні відносини" – вона дуже популярна, туди багато людей намагаються потрапити, і за рахунок об'єктивного відбору туди в 2009-му потрапили найкращі молоді люди – таких добре підготовлених студентів було 70-75%. В мене був досвід на інших факультетах, то там були групи, де гарних студентів було близько 10%.

Чим Могилянка краща у підготовці студентів економічних спеціальностей?

Дух університету – основний його strong side. Там багато факторів – це і відродження Києво-Могилянської академії, і те що це не mass market, це не фабрика з виробництва студентів і заробляння грошей. Це університет з традиціями, і це дуже важливо.

Я знаю, що ви займаєтеся спортом. Скільки це часу у вас забирає, як ви поєднуєте свої заняття з банківською роботою?

Так, займаюся тріатлоном. Це забирає від 12 до 24 годин на тиждень. Останні вихідні я тренувався від трьох до п'яти годин, у звичайний день це дві-три години. В середньому за тренування я намагаюся подолати не менше 50 км на велосипеді, не менше 12-14 км пробігти і не менше 2 км проплисти. Десь такі цифри.

Популярні

Прес-служба

Підписатися на новини

Якщо Ви бажаєте отримувати новини від ПАТ "Банк Національний кредит", вкажіть свій e-mail: