Юрий Стець: Работа Мининформполитики лишь на 10% связана с журналистикой

Влащенко: Информационная безопасность страны – один из ключевых вопросов, и я думаю, в этом уже никто не сомневается. Какой она должна быть, где граница между безопасностью и цензурой, какой будет эта политика в ближайшие месяцы? Об этом и о многом другом – с министром информационной политики Юрием Стецем.

Здравствуйте. На днях вы рассказали, когда планируете закрыть Министерство информационной безопасности. Только готовится концепция, и вдруг планируете закрывать?

Стець: По-перше, місію й ті пункти, які я хочу виповнити, я озвучив наступного дня після оголошення нового складу Кабміну, яке було проголосоване у ВР 2 грудня. Я озвучив, що будь-який нормальний орган влади у будь-якій нормальній країні ЄС створюється підконкретні завдання. Очевидно, що коли ті завдання будуть виконані, потреби в такому органі влади як Міністерство інформаційної політики не буде. Ключове завдання - це створення і написання концепції інформаційної безпеки. Я озвучив дорожню карту, що зараз експертне середовище розробляє цей законопроект, і в травні місяці ми маємо дати його на обговорення в суспільстві. У вересні, я сподіваюсь, депутати візьмуться його розбирати.

Перше читання – вересень, друге і в цілому – десь грудень. Відповідно, основна місія на Міністерстві інформаційної політики - це написання концепції  інформаційної безпеки, і вона має бути виконана до грудня. Так само сподіваюсь, що наша війна, яка зараз триває між Україною і РФ, має припинитися набагато раніше, оскільки країна просто не витримає стільки війни. Третя місія – це навчити владу говорити правду, оперативно, швидко реагувати на виклики суспільства і пояснювати реформи до початку, інформаційно супроводжувати їх, а не так, як це було раніше: спочатку щось робити, а потім виправдовуватися перед суспільством. Якщо влада навчиться мати діалог із суспільством, навчиться отримувати його підтримку, то тоді довіра до влади почне зростати. Без довіри до влади буде складно в цій країні взагалі щось зробити, тому що і влада, і суспільство мають бути разом. Країна знаходиться у такому стані, що без цього неможливо. Виконання цих місій буде значити, що Міністерство свою функцію виконало. А далі – запуск цих проектів у вільне плавання.

- Я слышала критику по поводу сроков реализации проектов. Не слишком ли долго мы разрабатываем концепцию? Кто эта экспертная среда, которая разрабатывает концепцию, и много ли там журналистов?

- Розробка цієї концепції мала відбутися ще 24 роки тому. І вона мала б бути прийнята як закон або як доктрина. А 24 роки її не було. І тому, якщо за 24 роки не знайшлося жодного політика, який був готовий взяти на себе відповідальність за написання такого важкого законопроекту, то півтора місяця, які залишилися до того, щоб ми це винесли на обговорення у суспільстві, з огляду на час, який ми зараз проживаємо, – напевно, це багато. Але з огляду на вагомість і серйозність цього документу, за яким Україна мала би жити багато років далі, – 1,5 місяця чи 24 роки? Два дні тому ми зустрічалися з Євгеном Бистрицьким. Це фонд "Відродження", який зголосився на те, щоб організувати серію круглих столів. Також на цій зустрічі була Тетяна Лєбєдєва, медіа-експерт, Костя Квурт, Тарас Петрів. Я зустрічався з експертами і представництвом посольств США і країн ЄС, які так само готові нам надати своїх експертів. Очевидно, це будуть аналітики Міністерства. Загалом, у нас не є закритий клуб. Хто хоче долучитися – будь ласка.

- А как это сделать технически?

- У понеділок буде мій наказ про створення експертної комісії з написання цього документу. Відповідно, будь-хто може долучитися. У кого є якісь думки – будь ласка, ми не є закритими. Єдине, щоб це була конструктивна розмова, а не просто огульна критика, коли приходить людина і каже, що вона нічого не хоче, нічого не потрібно, і вважає, що нічого не потрібно робити. Тобто якщо у людини є якісь напрацювання… Я зараз дуже часто спілкуюсь з Горбуліним. Я вважаю, що це гуру в нацбезпеці. І він дає мені свої напрацювання, напрацювання Інституту стратегічних досліджень. Тобто будь-хто, хто хоче працювати, він працює вже зараз. А в понеділок просто вже буде офіційно створено цю експертну раду, і ми почнемо працювати вже в більш публічному колі, до якого може долучитися будь-хто, в кого є напрацювання і бажання допомогти країні.

- Чем будет заниматься комиссия по вопросам системы обеспечения функционирования системы национального ТВ и радиовещания? Чем она будет отличаться от Нацрады?

-  Це те, чого я добивався протягом восьми місяців, не будучи міністром, і, відповідно, останні два місяці, будучи міністром: відновити якомога скоріше мовлення українських каналів, радіостанцій на сході. Я зіткнувся з таким певним саботажем, і тоді я підняв питання  на уряді щодо відсторонення на час розслідування діяльності концерну РРТ, керівництва. Потім за наслідками уряд звільнив директора концерну Півнюка, і я вимагав створення цієї комісії для того, щоб був такий "дамоклів меч", тому що коли є офіційна комісія, вона має конкретні строки і конкретні дії, які вона мусить виконати. Всі засідання відбуваються під протокол, з конкретними завданнями, конкретними датами. Уряд пішов назустріч, цю комісію створено. І в останній момент, коли ми подавали документи на уряд, почалося вимкнення українських каналів і радіостанцій, наприклад, у Тернопільській області. І для того щоб не звужувати тематику і не створювати якісь додаткові органи, наприклад, ще одну урядову комісію, ми вирішили, щоб ця назва дозволяла нам в тому числі відслідкувати і не дати можливості через якісь там дії обленерго або обладміністрацій вимикати українські канали, наприклад, через несплату за електроенергію. Тому що коли ми говоримо провідновлення на сході українських каналів, радіостанцій, а тут на заході хтось починає вимикати їх, то в мене є бажання звернутися до Полторака, щоб він видав їм такі іменні мобілізаційні карти, щоб їх відправили до спецпідрозділу, наприклад, саперами, щоб ті люди, які вимикають українські канали, мали шанс піти і розміновувати поля на сході. Я гадаю, що це було б гарним прикладом для всіх, хто хоче вимикати українські канали.

- У нас уже две контролирующие комиссии, ведь Нацрада это тоже контролирующий орган.

- Нацрада – це регуляторний орган, який займається виключно видачею ліцензій, відслідковує виконання програмних засад цієї ліцензії, і більше жодних функцій в неї немає.    

- Регуляторные органы есть везде, во всех странах. Но там в регуляторных комиссиях не могут участвовать люди, которые имеют какое-то отношение к политике. А у нас в Нацраде есть люди, которые являются представителями определенных политических сил от ВР. Как вы считаете, может быть, эта ситуация уже себя изжила, и не надо этого? Для того чтоб не было политического влияния на Нацраду.

- Якщо говорити про представників у Нацраді, то передусім це залежить від тих людей, які зайшли, тому що фракції ВР обговорювали, і суспільство так само підтримувало кандидатуру Тараса Шевченка (це відомий медіа-юрист, розробляв багато законопроектів, в тому числі й закон про публічне мовлення), і тоді, я думаю, що у суспільства не виникло питання, чому ця людина є в Нацраді. То все залежить від конкретики, яка стосується конкретної людини. А щодо того, що люди займаються політикою… Вони всі займаються політикою. У нас подивишся Фейсбук – всі займаються політикою і розуміються на ній.

- Я имею в виду, что если в ВР какая-то политическая партия посылает своего человека в Нацраду, то он фактически зависим от нее.

- Я не можу сказати, що мені це дуже подобається. Більше того, фракції не відправляють людей, політиків, до Нацради. Вони відправляють представників тієї чи іншої медіа-групи, а це ще набагато більше ризиків, тому що це називається лобізмом. Але цьому складу Нацради він не притаманний. Тобто я цього лобізму не бачу.  

- Может, поменять систему, чтоб она вообще была свободна от любых влияний и медиа-групп, и ВР?

- Жодна система не буде позбавлена жодних впливів. Все залежить від суспільства і від культури виконання законів. Все залежить від людини. Якщо людину можна купити або залякати, або політична сила візьме її на фінансування, то людина має право, честь і гідність від цього відмовитися і не піти на такий компроміс зі своєю честю. Є й інші люди. Законом це не регулюється.

- Чем рассчитывать на конкретные качества человека, лучше сделать систему, которая бы не подвела. 

- А як тоді обирати Нацраду?

- Общественные организации.

- У нас є дуже багато громадських рад при органах влади, при міністерствах, при комітетах, у тому числі свободи слова та інформації. Але чи не можна буде підкупити людину, яка буде висунута громадськими організаціями? Це залежить від людини, насправді.   

- Начиная с февраля 2015 г., было показано более 35 тыс. роликов на различных телеканалах. Было много билбордов, все это видят, и, кстати, есть много удачных. Это бюджет государственный или вам помогает кто-то? Как это все оплачивается?

- Якщо стосується кампанії з четвертої хвилі мобілізації, де було розміщено 4 тис. одиниць зовнішньої реклами, то ми за домовленістю використовували фотокартки Сергія Лойка. Це той фотокор, який перший приїхав до донецького аеропорту, відзняв наших кіборгів. А він – кореспондент Los Angeles Times, і, таким чином, про наших донецьких кіборгів дізнався весь світ. За домовленістю він нам передав ці фотокартки для використання, для зовнішньої реклами. Абсолютно безкоштовно. Так само жодної копійки на цю соціальну кампанію з четвертої хвилі мобілізації держава не витратила. А за масштабами цю комунікаційну соціальну кампанію можна порівняти, наприклад, з президентськими виборами, де кандидати таким чином, у таких масштабах використовували свою політичну рекламу. Тобто за розмахом це перша така соціальна кампанія за останні 5-10 років. Давали гроші меценати, люди, які долучалися.

- То есть это волонтерские деньги?

- Мені складно назвати тих людей, які давали кошти, волонтерами.

- Если бизнесмен дает свои деньги, помогает, значит, он – волонтер.

- Тоді давайте називати цього бізнесмена волонтером. Але і міста, й області теж багато робили. Наприклад, Кличко, мер Києва, своїм рішенням зафрахтував для нас 150-200 бордів для соціальної  реклами. За це ми йому дуже вдячні. Є там великі напрацювання обласної Державної адміністрації Дніпропетровської області. Вони так само приділяють цьому багато уваги. Тобто є багато людей, держчиновників і просто журналістів, які просто допомагають нам це робити, розуміючи, що держава таких коштів не має. Подібна кампанія, я думаю, коштувала би 4 млн грн.

- На март месяц запланирован запуск канала Ukrainian Tomorrow?

- Я думаю, що не на березень, оскільки він вже йде, а з моменту, коли нам передадуть канал БТБ. Від цього моменту нам місяць до запуску. Нам поки ще юридично не передали в управління цей канал. Я сподіваюсь, що наступного тижня нам його передадуть. Плюс місяць – і ми запустимо канал іномовлення.

- А контент какой будет?

- Та техніка, яку я бачив на БТБ, там єдине, за що можна сказати спасибі Арбузову в цій країні, це за те, що він так напічкав канал БТБ технікою. Там ультра-, мегатехніка, яка дозволяє робити хорошої якості продукти. Що стосується контенту, то очевидно, що канали роблять люди. І будь-хто, хто зголоситься працювати на цьому каналі, я так само буду запрошувати до співпраці. Ясно, що за ті кошти, які виділяє держава, ніхто з якісних журналістів не піде працювати, тому що це мізер. Але ми так само шукаємо додаткові гроші, для того щоб оплачувати гідну роботу журналістів, редакторів, режисерів. Концепція каналу вже готова, ми в четвер даємо публічну прес-конференцію як звіт за місяць роботи міністерства, і там буде презентовано концепцію. Ми її роздамо всім журналістам. Передусім вона спрямована на інформування 20 млн українців, чи людей, які себе ідентифікують як українці, які не живуть в Україні, а їх близько 20 млн у світі… Це близько сотні мільйонів людей з колишнього СРСР, які є російськомовними, люди, які отримують інформацію виключно з російських телеканалів. Це така альтернатива. Канал буде мовити англійською, російською, українськими мовами. Крім того, там будуть продукти кримськотатарською мовою і програми про Крим, оскільки починає зникати з порядку денного і в Україні, і загалом у світі оце питання Криму. Ми не дамо це питання забути. Тому у нас є радник саме з питань інформаційної політики Криму, який недавно долучився до нашої команди.

- Будет ли организован пресс-центр для иностранных журналистов в вашем министерстве?

- У держави є така інформаційна агенція, яка називається "Укрінформ". З того, що я бачу, я знаю, що там працює достатня кількість професійних людей. Мені єдине, що незрозуміло, чому цей механізм не працює на 100%. Ясно, що потрібні спікери, потрібні постійні брифінги людей від влади англійською мовою, які мають спілкуватися з іноземними журналістами. Крім того, ми розробляємо ще іншу програму, і я хочу, щоб від початку моніторингу якоїсь негативної або фейкової історії інформування з боку російських спецслужб до моменту, коли представники посольств чи дипломатів у світі розносили цю інформацію місцевим медіа, було не більше 2-2,5 годин. Тобто є моніторинг, є інформація фейкова, є аналітична робота півгодини-година аналітиків міністерства, 10-15 хвилин розсилається електронною  поштою до всіх посольств інформація, півгодини на те, щоб зібрати на брифінг місцевих журналістів, і ще десять хвилин на те, щоб озвучити позицію.   

- Почему президентом до сих пор не ратифицирован закон о запрете российских сериалов?

- Голосування у ВР – це перший з трьох етапів, щоб цей закон став законом. Спочатку він має бути поданий на підпис Гройсману, після чого - президентові. Наскільки я знаю, Гройсман сказав, що він з понеділка підпише цей закон. Але я думаю, що такий момент, як самоцензура у хорошому розумінні цього слова, він теж має існувати, і він існує на багатьох каналах. Я можу говорити про групу "плюсів", наприклад. Там досить обережно ставляться до того продукту, який вони виставляють. А такі серіали, як "Бригада", це низької якості продукт, і для соціуму він не потрібний як в Україні, так і в Росії.

- Мы будем что-то делать со свободным ввозом из России книг часто антиукраинской направленности?

- "Найкраща контрпропаганда – це правда"  і "Не треба нічого забороняти – треба розвивати своє". Це два слогани, які я використовую у своєму житті, а зараз вони є слоганами Міністерства. Якщо ми зробимо податкові канікули і будемо стимулювати видавництва, які випускають українську книжку, то це буде конкурентоспроможна ціна. Очевидно, що така якість допоможе нам впливати на ринок. Якщо говорити про продукт, в тому числі й книжковий, який є посяганням на суверенітет чи загрозою для національної безпеки, то очевидно, що подібний продукт не може бути в жодному випадку, в жодному вигляді присутній в Україні. Це очевидно.

- Есть ли среди ваших советников журналисты?

- Профільний комітет міністерства – комітет з нацбезпеки та оборони. І я пояснював журналістам, що насправді робота цього міністерства жодним чином не стосується роботи журналістів або корегується нею. Не було розуміння журналістів, що це не зовсім їхньої професії стосується. Це передусім інфотехнології, це насамперед співпраця зі спецслужбами, і у нас працюють такі люди. Це промокомпанії, піар-менеджери, менеджери комунікативного характеру. Люди, які займаються саме просуванням продукту, маркетологи в тому числі.

Робота цього міністерства лише на 10% пов'язана з чистою журналістикою. Професія журналіста – це доносити інформацію. Завдання міністерства в цьому напрямку – дати можливість інструментарію. Тобто коли ми створюємо інтернет-платформу, коли ми розповсюджуємо інформацію, то на ній близько мільйона людей протягом двох годин мають можливість прочитати повідомлення. А от це повідомлення формують журналісти. І в даному випадку ми всього лише "паровозик" – від журналістів до суспільства.  

- Недавно депутат Юрий Тимошенко призывал всех перестать критиковать правительство. А где эта черта – критика или вредительство, огульно или не огульно?

- Без критики жодна влада не обійдеться. Але коли ти критикуєш, пропонуй щось інше. Те саме стосується межі цензури і контрпропаганди. Коли ми говоримо про цензуру, то це щось забороняти. Коли говорять, що це цензура – це огульна критика. А коли пропонують як медіа-юристи щось прибрати з положень чи додати, то це є конструктивна критика.

- Будет ли Министерство информационной политики защищать журналистов?

- Очевидно, що так. Там є ціла програма, і люди, відповідальні за ці напрямки. Я точно буду стояти на сторожі свободи слова, оскільки дуже багато від її відсутності страждав я і моя сім'я. Одним із пунктів у положенні Міністерства записано: забезпечення свободи слова.

- Может ли "112" канал рассчитывать на вашу поддержку и защиту?

- Я говорив, що я за будь-яких обставин буду діяти за законом. Це дуже непопулярно, це відштовхує від мене тих людей, які підтримують Міністерство, але якщо мені не вистачає законів для того, щоб контролювати інформаційний простір, то я буду просити ВР голосувати запропоновані мною законопроекти. Якщо цих законів зараз не вистачає, то це не значить, що треба діяти поза законом. Я буду вимагати, щоб всі регуляторні органи діяли в рамках закону.

- Жизнь иногда накладывает новые обстоятельства. Канал уже давно просит Нацраду  об изменении концепции внутри лицензии. Мы хотим расширения информационного вещания. А нам этого разрешения не дают. Чем это можно объяснить?

- Свого часу був канал "Мега", і це був спортивний канал, а потім сам собі вирішив, змінив концепцію і став каналом документальних фільмів. Якщо кожен бути робити те, що він вважає за потрібне, тоді не буде виконання законів. Наскільки я розумію, то аргумент Нацради є таким: існують телеканали, які приходять на конкурс. Конкурс на конкретне мовлення, з конкретною концепцією. Наприклад, виставляються на конкурс частоти під музичний телеканал. Виграє цей конкурс канал М1 з конкретною концепцією музичного мовлення, а потім він вирішує собі сам, що це буде інформаційний канал. Тоді це означає, що умови конкурсу порушені. Є ще хтось, хто міг зробити музичний канал.

- Согласна с вами. Но у нас не музыкальный канал. И война. А война – это серьезный аргумент.

- Я з вами згоден, і тому ви 24 години на добу мовите інформаційний продукт.

-Вы всегда были очень творческим и свободным человеком. Как вы себя чувствуете в "прокрустовом ложе", в правительстве, когда ты уже многого не можешь?

- Я не відчуваю себе чиновником. Там є внутрішній дресс-код, певний документ, який примушує мене ходити в костюмі і в краватці на офіційні заходи, які пов'язані з моєю роботою як міністра. Але, принаймні, це жодним чином не змінило мого внутрішнього світу.  Я залишусь вільним. 

- Вы обижаетесь, когда ваше ведомство называют "Минстець"?

-  "Мінстець", "Мінправди", "Мінпропаганди", "Мінцензури". Я дуже люблю тролити сам.

- За месяцы создания вашего ведомства управленцы стали вам ближе, чем журналисты?

- Моя дружина – журналістка. Вона найближча до мене.

- Рекомендовали ли вам людей в советники, в министерство?

- Так. Кримські журналісти, Мустафа Джемілєв і громадськість Криму саме висунули до мене прохання, щоб радником по Криму став Сергій Костинський. Його було прийнято радником. Так майже з усіма відбувається.

- На какие ведомства в мире вы ориентировались как на образцы, когда создавали Министерство и концепцию?

- На Міністерство інформаційної політики Великобританії часів Другої світової війни. Воно було створене за пропозицією Черчилля. Він не найгірший політик у світі.

- Когда вы последний раз были в школе у детей?

- Десь років п'ять тому. Ні, збрехав. Рік тому був – на 1 вересня в ліцеї у старшого сина. З якоюсь промовою виступав. Але це не значить, що я беру активну участь у вихованні дітей.

- Какую книгу читаете в данный момент?

- Зараз буду робити рекламу Соні Кошкіній.

- Кого вы считаете своим лучшим другом?

- Його звуть Влад. Це людина, якій я повністю довіряю. Я хрестив його дитину, і для мене це найближча людина.

- Смотрите ли вы телевизор, и какие каналы?

- У тому числі й "112". Для мене це ж робота. Я не дивлюсь телеканали розважального напрямку. Наприклад, я не дивлюсь "М1".

- Сколькими языками владеете?

- Трьома.

- Житейская мечта?

- Я хочу жити спокійно і насолоджуватись тим баченням… щоб я бачив, як ростуть діти. Мені цього не вистачає.

- Какое прозвище у вас было в школе?

- Ісус.

- Почему?

- Я завжди був такий… якійсь творчий дуже. Мене завжди називали божевільним, і зараз заочно називають божевільним.

- Каких блогеров в Фейсбуке вы читаете постоянно?

- Аваков, Геращенко, Бутусов, Бірюков і Філатов.

- Чего вы боитесь больше смерти?

- Я не боюсь смерті взагалі. Я її стільки разів проходив. Я боюся не побачити, як виростуть діти. Не сенс того, що я помру раніше, а чого мені не вистачає. Наприклад, мені не вистачає моєї Єви. Приходжу – вона спить. Мені хочеться її розбудити вночі, погратися. Іноді я це роблю. Яна на мене кричить.

- Когда в последний раз вы дрались?

- Зовсім недавно. Я був уже держчиновником, міністром. Я вважав, що він сказав некоректну фразу, і я йому дав у морду.

- Три самых больших проблемы Украины?

- Економіка, захист інформаційного простору і Росія загалом як країна.

- Спасибо, большое. С нами сегодня был министр информационной политики Юрий Стець.